“Берегти те, що є, і розвиватись”: як змінюється Київ у порівнянні з іншими великими містами світу (інфографіка)


Київ рoстe, як підлітoк бeз нaгляду – швидкo й нeпрoгнoзoвaнo. Містo тягнeться вгoру, йoгo oбсипaє висoткaми, як oбличчя підліткa прищaми. Тримaється тільки Пoділ тa цeнтр пoблизу Xрeщaтикa. Всe-тaки зaбoрoнeнo звoдити бaгaтoпoвeрxівки у цeнтрі. Aлe й после этого трaпляються винятки.

Пeрeвaгa успішнoгo містa – у спілкувaнні. Ви врaнці вийшли з дoму і прoтягoм дня мимoxідь пoгoвoрили з бaгaтьмa цікaвими людьми. Ці рoзмoви нaдиxнули вaс нa нoву ідeю, якa спaлa нa думку пeрeд снoм. A гaрні ідeї – цe грoші. Дo тoгo ж, людинa – істoтa сoціaльнa, і дружнє спілкувaння з іншими дaє їй відчуття щaстя. Тoму “прoсунуті” містa, тaкі як Бaрсeлoнa, oргaнізoвують свій прoстір тaким чинoм, щoб слуги більшe спілкувaлися.

Київ чимoсь сxoжий нa Нью-Йoрк кінця 19-гo стoліття, кoли містo будувaлoся бeз жoдниx oбмeжeнь. У нaс тeoрeтичнo є містoбудівні прaвилa і нaвіть Гeнплaн, aлe нa прaктиці – чaсткoвo чeрeз кoрупцію, чaсткoвo чeрeз слaбку судoву і прaвooxoрoнну систeми – кoмпaнії будують тaм, дe змoгли вxoпити ділянку. І звoдять стільки пoвeрxів, скільки змoжуть. Aджe сoбівaртість мeтру у висoтці мeншa, ніж в іншoму житлі.

Зрeштoю, в Нью-Йoрку зaпрoвaдили купу різнoмaнітниx прaвил щoдo тoгo, як, дe і щo мoжнa будувaти, бo містo тaки на людeй, a нe для прибутків прoдaвців нeруxoмoсті. І тeпeр Нью-Йoрк – цe ніби Київ нaвивoріт. Відoмe, як стoлиця xмaрoчoсів, нaспрaвді містo висoкe лишe в цeнтрі. Щільнo й високо забудували частину Мангеттену, а житлові квартали – переважно дво- альбо триповерхові.

БОРОТЬБА Из-за ОБМЕЖЕНИЙ ПРОСТІР

Як нововведение, у кожному мегаполісі є три групи, котрі постійно змагаються одна з одною, впливаючи таким чином в його розвиток.

Перша – це мешканці «з діда-прадіда»: вони мають после этого нерухомість, часом і безграмотный одну, іноді її здають в оренду. Вони безлюдный (=малолюдный) дуже люблять «понаїхавших» і завжди проти нових будівництв. Пользу кого них, крім дискомфорту, це означає ще й зниження орендної плати.

Друга – це, власне, приїжджі. Міста в усьому світі ростуть, потому что активніша економіка притягує десятки тисяч нових людей. Вони й створюють попит нате нове житло, а будівельники правдами та неправдами його задовольняють. Є міста, дескать нових будинків майже невыгодный будують – застежка, про який багато пише світова преса, це Достоинство-Франциско. В результаті ціни сверху оренду житла надзвичайно високі, частина людей, котрі раніше орендували квартири, стали безхатьками, а получи и распишись центральних вулицях міста, як пише The Economist, весь век більше людських екскрементів.

Третя лесной – це міські активісти з лівим світоглядом, які борються проти забудови, вслед збереження парків, следовать пішохідні зони й інші вишеньки сверху торті міста. Суспільний простір про них важливіший, ніж розвиток бізнесу й задоволення попиту.

Всі ці групи є й у Києві. Та якщо в Кардинал-Франциско майже маловыгодный будують, то в Києві немає такого місця, -де не могло б початися будівництво, як условия, висотної багатоповерхівки. Це інша крайність.

Популярна нині містобудівна теорія переконує, що невисокі будинки зручніші в (видах життя, ніж висотки. Оптимальна висота в (видах людського комфорту – много-много сьомий поверх, звідки ще можна розгледіти силуети перехожих, впізнати знайомого. Урбаніст (фахівець, який займаються плануванням міст) Григорій Мельничук стверджує: “Що нижче живе людина, так більше шансів, що вона спілкуватиметься з сусідами й дбатиме оборона спільний простір унизу”. Детальніше оборона цей принцип читайте тута.

Вище 10-го поверху колір будинку починає змінюватися. 

Київ

Берлін

Нью-Йорк

Бухарест

Варшава

У ВИСОТУ ЧИ В ШИРИНУ?

Подивіться в карту Києва – і ви побачите, що в адміністративних межах міста столиця має багато вільної землі й може розростатися в ширину, а безвыгодный у висоту. Але це дорожче: нові шляхи, нові комунікації, довші лінії транспорту. Іноді – вирубка лісів. Рядом такому розвитку нові квартири будуть дорожчими, ніж ті, які единовременно пропонуються у висотках. З точки зору поточних витрат та економії ресурсів краще рости вгору. Але якщо ми дбаємо оборона приємне й комфортне місто в целях життя, яке приваблює таланти, в таком случае краще рости в ширину, хоч це й дорожче. До скорой встречи-який стартапер може мати однакові доходи і в Києві, й у Берліні – сиречь житиме там, дескать комфортніше. Та й дорожче житло, ймовірно, триматиметься в ціні чи дорожчатиме, а дешеве має шанси стати ще дешевшим.

Є теорія, яка переконує нас у тому, що багатоповерхові житлові квартали з при случае ризикують перетворитися у небезпечні кримінальні трущоба. Натомість правильно організований простір створює соціальні зв’язки, які сприяють адекватній поведінці.

Нинішні діти стануть дорослими, й скажем влаштоване життя, що частина з них безлюдный (=малолюдный) буде надто успішною в житті, сидітиме вдома, питиме, вживатиме порошок смерти та шастатиме дворами у спортивних штанах. Будинок немалый, соціальних зв’язків між мешканцями немає, ніхто нікого маловыгодный знає, гальм чтобы хулігана не існує.

Григорій Мельничук пояснює: “У висотках, надто у спальних районах, власниками простору стають ті, хто маловыгодный виїжджає щодня сверху роботу. Їх небагато, але достатньо, щоб сформувати вуличну банду. Людям, які провадять інший спосіб життя, стає некомфортно перебувати у спільному з ними просторі”.

Впливає також і планування будинку: навіть у висотках, -де по 4-6 квартир держи одному сходовому майданчику, менша вірогідність хуліганства – человек краще знайомі одне з одним.

Загалом, далее, де мешканці менше спілкуються одне з одним, більша ймовірність різних злочинів.

Але накануне купівлею помешкання человек здебільшого не читають містобудівні теорії, а з’ясовують ціну из-за квадратний метр житла. Дешевше – у висотках. Вслед за словами Антона Олійника, архітектора, який і проектує київські будинки, до настоящего времени, що потрібно забудовнику – це залити основное і штампувати поверхи из-за однаковими кресленнями.

Щоб перевірити як працює теорія, ми поїхали у двум райони Києва з високими і низькими новобудовами.

ПОЗНЯКИ

Висотка

Микола Іванович мешкає в одному з таких клонованих поверхів бери Позняках, у новій і недорогій багатоповерхівці. Січневого пообіддя він вигулює у дворі свого будинку, що получи и распишись Драгоманова 2б, йоркширського тер’єра Кулю. Разом читає вивіски сверху аптеках і стоматологічних кабінетах, держи перукарнях і кафе.

“Якщо постійно держи таке дивитися, так можна подумати, що людина народилася, щоб підстригтися, поголитися, випити, закусити – та й померти”, – міркує чоловік.

Проте Микола Іванович, як колишній військовий, трохи поїздив “до всьому колишньому Союзу” і повернувся з переконанням: людина хана-таки створена в целях чогось більшого. Интересах нього це “більше” означало, що богослужение забезпечити житлом дітей. Тому він продав отриману в соответствии с службі трикімнатну квартиру сверху Борщагівці, купив по части квартирі сину й дочці, а самопроизвольно із дружиною переїхав сверху Позняки. Батьківську місію виконав, але своевольно залишився незадоволеним.

Досі в його голосі звучить легка уныние, коли згадує оборона Борщагівку.

“Зеленовато, буйно, симпатичненько. Каштанів стільки, що Хрещатик позаздрить! А (в що? – змахує рукою. – Мегаполіс!”

З того, яким роздратованим тоном Фавн Микола це каже, зрозуміло, що мегаполіси він никак не любить. На його думку, вони спонукають накануне рутини й роблять людину заручником банків та аптек.

Чоловік охоче спілкується з сусідами, щоправда, звузив своє колесо до людей зі схожими інтересами: тими, хто, як і він, тримає собак. Сусідів у Миколи – як населення райцентру, з усіма приставки не- перезнайомишся. Чоловік оселився (в, бо дешевше. Це головна і єдина основание.

Як колишній інженер-будівельник, Микола береться оцінити будинок професійним оком. Приговор такий: нема архітектурної гармонії, будинки спроектовані приблизительно, що один затіняє інший, сонце далеко не потрапляє у вікна. Якби його требование, він не будував би вище шістнадцятого поверху, але оскільки нате те немає його волі, ведь Микола витирає лапи собаки Кулі і зникає вслед дверима квартири.

Архітектор Пространный Олійник розуміє нарікання пана Миколи. Хмарочоси, каже він, незручні – й безграмотный лише тому, що їхнім мешканцям надо підготуватися до нескінченних сусідських ремонтів, гамору та вщерть запаркованих дворів. Що если з висотками за п’ятдесят років?

“Традиційні будинки сверху Подолі можуть согласно п’ять разів ради своє існування змінювати призначення. Хмарочоси – це як неповороткі машини исполнение) проживання, жодної іншої функції у них нема”, – каже Олійник.

  

Київ, вулиця Драгоманова 2б

Малограмотный треба багато спілкування

Угоду кому) тридцятирічної Яни, фінансового аналітика в декретній відпустці сын із Житомира, ціна помешкання в Позняках переважила всі інші аргументи проти: 40 тисяч доларів ради двокімнатну квартиру.

Обідньої пори жінка бавиться з дитиною получи и распишись майданчику. Щоб погуляти в дворі, їй надобно спускатися з 24-го поверху. Але Януся не бачить проблеми в тому, щоб жити високо й у багатолюдді. Якщо зламається Вотан ліфт, є ще двушник. А серед людей легше залишитися непомітною.

“Ніхто никак не обговорює: куди ви пішли, з ким. Набагато вільніше почуваєшся, ніж у маленьких будинках, дескать всі одне одного знають та готові вилити відро лайна в голову. Що менше ради тебе знають, так більше спокою”.

Якщо ж Яні заманеться поспілкуватися з сусідами, достатньо заскочить в один із численних вайбер-чатів: чат будинку, чат під’їзду, чат мам тощо.

Раніше Януся жила на Подолі – вслед за тем, каже, нема всіх тих зручностей, предварительно яких звикла сучасна людина: “Ашан”, різні дрібні магазини, розважальні центри, “щоб вийти в люд”.

Тетяна Сергіївна – сусідка Яни з будинку навпроти. Часок від часу приїжджає до самого Києва з селища Баришівка, щоб поняньчити внука – немовля у візочку. Вона солідарна з Яною в тому, що людині отнюдь не потрібно аж стільки спілкування, аби з огляду сверху це купувати дорожчу квартиру.

“Единым махом же є, прости Господи, соцмережі. У групах що хочеш можна почитати: від того, в кого таргани завелися, по того, як себя консьєржка поводить”.

Єдина незручність – у Баришівці може поставити візочок під хатою, варити обід і одним оком поглядати в дитину. А тут вихід получи прогулянку – ціла мероприятие: з візочком із 24-го поверху туди й обратно. Хоч для загартованої сільською працею жінки це в тр не найважча робота.

Тисне бетоном

“Будиночок під лісом, курка закудкудахкала, друг) загавкала. Взяла чашку кави, сіла для терасі й кайфуєш. Дитина поруч бавиться”, – Олена змальовує помешкання своєї мрії.

Помешкання її реальності – це “(тутовое машини, там машини, між ними клаптик землі й ми дальше живемо”. Олена має получай увазі квартиру в 16-му поверсі в будинку получи Драгоманова, 8. Жити їй тогда важко, бо “бетоном тисне сверху голову”.

Сиречь щойно трапляється нагода, жінка вирушає получай дачу під Києвом, щоб п’ятирічна дочка мала мол побігати й подихати свіжим повітрям. Порция робить життя для Позняках стерпним.

Жінка хвилюється ради тутешніх дітей: если вони виростуть із візочків, добре було б, аби всім знайшлися місця в дитсадках і школах. Це відома предмет обсуждения масиву.

“Вслед за два роки перезнайомилися з сусідами. Держи пиво ввечері можна піти, сверху майданчику погуляти, дні народження дітей параллельно посвяткувати. Хто кого знає, між тими більше поваги”.

Будинки для Драгоманова, з мешканцями яких ми спілкувалися, умовно можна назвати соціально-доступним житлом. Хоч народ й купували їх следовать свої гроші, ці квартири – дуже дешеві. Цілком імовірно, що в майбутньому, если діти виростуть і переселяться, а батьки постаріють, ці квартали зіткнуться з проблемами, характерними на бідних багатоповерхових кварталів: зростання злочинності, наркоманія, занедбання.

А ЯКЩО ЖИТЛО ДОРОЖЧЕ?


Але є й дорогі багатоповерхівки. Инуде теж мало сусідського спілкування. Баллер що нам розповів возьми умовах анонімності чоловік, обізнаний із роботою відділу продажів житлового комплексу «Новопечерські Липки»:

«70 відсотків покупців – судді, прокурори, податківці. Ясна річ, вони отнюдь не хочуть спілкуватися між собой. Раптом у когось виникне запитання, як вдалося купити престижне житло, маючи невелику офіційну зарплату. Тому важливо заїхати для авто на територію, щоб тебе ніхто маловыгодный бачив, зразу в паркінг, звідти швиденько задолго. Ant. с ліфта, зачинитися вдома следовать сталевими дверима, а зранку си само непомітно вийти. Беспричинно живе весь местность. На мою думку, цей простір мало-: неграмотный є надто гармонійним, хоч це й успішний фінансовий вариант».

У багатоповерхівках вслед за середньою ціною сыны Земли теж тяжіють прежде окремішності. “Если тільки заселялися в нашу новобудову, в таком случае найактивніші сусіди – а це відсотків 10 з понад 400 квартир – спілкувалися деятельно. Здебільшого щодо благоустрою: і дерева висаджували, й паркани ставили тощо. Іноді й держи свята збиралися, колись навіть сокер у дворі дивилися нате великому екрані. Але з порой – усе менше й менше: залишився кістяк, навколо якого створили ОСББ. Ой ли? й зараз є вайбер і телеграм-чати будинку. Переважно засим піднімають питання господарські, лише зрідка якісь шашлики організовуються. Ще залишаються суботники щовесни з висаджуванням квітів, але вони теж усе менш і менш чисельні”, – буровить Катерина Храпач із висотки в Урлівській, що теж получи и распишись Позняках.

Утім, є й інша вертекс зору. Відомий урбаніст, колишній мер міста Богота Енріке Пеньялоса вважає, що висотність без- має значення: “Неважливо, скільки в будинку поверхів – важливо, що відбувається возьми рівні землі. Чи є місце на прогулянок, відпочинку. Гляньте, скільки поверхів здесь: три чи шістдесят? Никак не видно. І це найважливіше.

Висотна забудова в Києві? Я отнюдь не знаю, чи це в добре, чи нате погано. Все залежить, чи є потом місце для пішоходів”, – говорив він нате лекції у Києві. Та, як условность, з місцями для пішоходів біля житлових багатоповерхівок у Києві безлюдный (=малолюдный) складається: все заставлено автомобілями.

НОВИЙ Местность БІЛЯ КУРЕНІВКИ

Ціна фільтрує

Получи протилежному кінці Києва – гетто сучасного п’ятиповерхового житла, збудованого по (по грибы) всіма принципами сучасної урбаністики.

“Грильчик, шашличок, чайочок. Сидиш получай терасі, думаєш относительно життя, а знизу сусіди проходять, вітаються”, – круглым счетом описує свою післяобідню ідилію вихідного дня 58-річна пенсіонерка, в минулому викладачка математики Финикийская пальма Іванівна. Вона має тетька, що про мріє Олена з Позняків. Шелковичное) дерево квадратний метр коштує приблизно 1000 балка.

Жінка знається з тими, хто живе поруч. Іноді це полегшує життя, але кое-когда і обтяжує. Вона мешкає в житловому комплексі, в закритій території якого всі сусіди – як получи долоні.

Коли рік тому Тетяна з чоловіком вибирали квартиру, перш ради все, зважали возьми вартість квадратного метра, потому что “ціна фільтрує й сусідів”.

Жінка вважає: нате вибір, жити високо чи низько, впливає й вік. Союз Тетяна воліє мати більше тиші та спокою, сиречь оселилася на першому поверсі, а дочці ще хочеться веселощів – вона живе получи и распишись 15-му поверсі у Вишгороді.

“Без- хочеться наговорювати, але матеріальний торс таки впливає, – Тетяна переказує історію относительно двох нещасних із доньчиного будинку, які тягнуть у під’їзд сміття, і від того поверхами расширяться сморід. – Якщо начетисто, то й люди відповідальні”.

Та вона невыгодный має рації. Як ми вже знаємо, поведінка залежить від того, як організований простір, в якому живуть народище. До того ж, фінансове стойбище тих, хто купує дорожчі й дешевші квартири у Києві, никак не надто відрізняється. А цінова категорія її будинку цілком підпадає під середню.

Немає людей — немає сміття

“-де б ти не жив, вслед за великі чи из-за малі гроші, всюди є приблизно тридцять відсотків бидла. Відповідно, якщо в будинку сто людей, так, скажімо так, невихованих если менше, а якщо чотири тисячі, ведь більше. У нас є сусіди, які стежать из-за порядком, а є такі, яким байдуже. Та й ЖЕК, чесно кажучи, нікудишній”, – ділиться життєвими спостереженнями підприємиця Юля.

Житловий причуда оперезаний невисоким, тонким, але конец ж парканом. Охорона, відеонагляд, шестиповерхові будинки з відкритими балконами – з-ради паркану здається, що це дорогий літній табір із різними розвагами: пельменная, перукарнями, дитячими майданчиками.

  

Київ, вулиця Замковецька, 106

Тёцка, що комусь може здатися недоліком, ради молодої Юлі перевага. Цей поле – наче відкраяний лохмоток від тіла Києва з його смердючими і переповненими дорогами й іншими мегаполісними “принадами”. Юля прагнула такої окремішності.

“Немає маршруток, ведь й слава Богу. Зайві народ, сморід, вихлопи, гар. Немножко супермаркетів – але нащо більше? Немає людей і сміття від них. Такі комплекси приставки не- для всіх, а во (избежание людей, у яких щонайменше одна, а в таком случае й дві машини в сім’ї”.

Живучи получай 20-му поверсі в висотці возьми Оболоні, Юля з чоловіком поглядали получи будинки в цьому районі й відкладали гроші. “Принципово” вирішили купувати (тутовое. Інвестували в будівництво.

Вслед за чотири місяці життя в новому будинку жінка помітила, що почала менше втомлюватися.

“З вікна висотки відкривалися краєвиди сверху сусідські вікна. Следовать ними постійно хтось метушився: ведь шпалери клеять, так на кухні пораються. Коль за день виснажишся після міського ритму, хочеться тиші, спокою. Тутовник почуваєшся, ніби десь під Києвом, а так й за кордоном”.

Лана, на вигляд 50 років, щойно підстригся в барбершопі в території комплексу. Має вигляд чоловіка, вдоволеного життям. Тепла шкірянка, сумка, впевнений погляд. Чоловік рік живе (в і загалом із цього гордий. Себя вважає представником “класу, вищого вслед за середній”, тетушка саме може сказати й оборона інших мешканців.

Із сусідами потоваришував: поставили новорічну ялинку в дворі, зібрали гроші, щоб купити в під’їзд килимки, помили ліфт. Каже, що полностью піклуються про блеск. А того, хто приставки не- піклується, легше вирахувати й присоромити.

Архітектор Олійник має теоретичне обгрунтування пользу кого слів Руслана: «Саме в таких просторах, як, наприклад, двір, формується спільнота. Проте в нас такі простори розвинені х».

Дитинство Ірини минуло в Подолі. У старому будинку, мол в підлозі жили клопи, а водогін постійно ламався. Если в радянські часи батькам запропонували нову квартиру держи Троєщині, їхня радість приставки не- мала меж. Адже це нова, простора гнездо, а не стара розвалюха. Теточка, що для батьків следственно щастям і втіленням мрії всього життя, интересах Ірини обернулося втраченим раєм. “У цих подільських двориках усі всіх знали. Конец робили разом, постійно ходили в гості, жили, як одна велика сім’я. Цю атмосферу невыгодный можна передати словами”, – барабанить вона.

Київ втратив цей род життя, про який розповідає Ірина. Та його можна відновити, потрібно лише точно будувати нові будинки.

ЯК У ІНШИХ МІСТАХ

Нью-Йорк – як місто-антонім после Києва. Він розтягся получай величезній площі – і в такой степени зберіг свою невелику поверховість, пояснює Противник Олійник. Столиця хмарочосів насправді висока лише в центрі. Мангеттен має ідеальні природні умови, щоб зводити багатоповерхівки, тогда низька сейсмічна активність, тобто менша вірогідність землетрусів.

Всі топ-компанії хочуть мати штаб-квартира-квартиру саме а там. Але хмарочоси невыгодный розповзаються по всій території міста. Віддалені райони – переважно возьми два-три поверхи. У нас а навпаки: у спальних масивах – Позняках, Дарниці, Троєщині – зводяться висотки.

 

  

Дані: OpenStreetMap

Нью-Йоркські хмарочоси почали рости получи початку двадцятого століття: дорожчала суша в центрі, тож если зникла можливість будувати в ширину, місто почало рости вгору. Та й технології вже дозволяли таке будівництво: можна було прочертить воду на вищі поверхи.

З когда-никогда американські хмарочоси стали символом технологічної могутності країни.

Нині в Європі висотки сусідять у бізнес-районах, що в різних містах називаються в области-своєму: діловий базисная точка, сучасний центр, Сіті. Бізнес-райони відокремлені від історичного центру (вони розташовані, як начало, неподалік, проте бережуть власти від забудови, забираючи всі висотки собі).

У Варшаві зводиться багато хмарочосів, проте вони теж гуртуються в одному місці: у центрі, навколо Палацу культури й науки, більш відомого в народі як “сталінська висотка”. Давно скупчення хмарочосів підвели гілку подземный дворец. В інших районах зберігають традиційну невисоку забудову.

Берлін в окремих районах мало-: неграмотный зводить нічого нового (в районі Бундестагу будинки здебільшого мають максимальну висоту 5-7 поверхів). Проте, зауважує Антоха, загалом німці сміливіші в тому, щоб поєднувати стару забудову з новими зразками. Подле цьому, дотримуються обмежень щодо висоти й щільності. После того ж, впорядковане будівництво доповнює зручна інфраструктура (подземная (трасса, велосипедні доріжки).

Архітектор Антоня Олійник вважає, що Київ має наслідувати цей большак: берегти те, що належить, і давати можливість бізнесменам розвинути місто, зосереджуючи висотки у визначених місцях.

Комментарии и пинги к записи запрещены.

Комментарии закрыты.